Євразія — найбільший материк Землі, де можна побачити майже всі природні зони Північної півкулі. Від крижаних арктичних островів до вологих тропічних лісів Індонезії, від вічнозелених субтропіків Середземномор’я до суворих пустель Центральної Азії — кожна природна зона має свій клімат, ґрунти, рослини й тварин. Розуміння карти природних зон Євразії допомагає усвідомити, чому ліси, степи, пустелі та джунглі розташовані саме так.
Часто кажуть, що природні зони — це “мовчазні розповідачі про клімат і життя на материках”. Далі ми розглянемо, що вони “розповідають” про Євразію та як ці зони пов’язані між собою.
Що таке природна зона і від чого вона залежить
Природна зона — це велика ділянка суходолу, де клімат, ґрунти, рослинний покрив і тваринний світ схожі. Тобто, опинившись у певній природній зоні, ви побачите характерну погоду, певний тип ґрунту та набір рослин і тварин, які добре пристосувалися саме до таких умов.
На формування природних зон Євразії найбільше впливають кілька чинників. По-перше, кількість сонячного тепла: чим ближче до екватора, тим тепліший клімат. По-друге, кількість опадів і режим зволоження: є регіони з вологим кліматом і густою рослинністю, а є ті, де дощі майже не випадають, тому там переважають степи або пустелі. По-третє, важлива віддаленість від океанів: ближче до Атлантики клімат м’якший і вологіший, а всередині материка — зими різкіші, а літа спекотніші. По-четверте, значення має висота над рівнем моря: у горах природні зони змінюються з підйомом угору, ніби ви рухаєтеся з півдня на північ.
З цим пов’язана широтна зональність: якщо пройти материком з півночі на південь по прямій, природні зони змінюватимуться досить закономірно — арктичні пустелі, тундра, ліси, степи, пустелі, субтропіки, савани, тропічні ліси. Але в Євразії це правило часто порушується через вплив океанів, гір та континентальності. Недарма кажуть: “Карта природних зон — це кліматичний портрет материка, намальований рослинами й тваринами”.
Природні зони Євразії: короткий огляд
На території Євразії представлені майже всі природні зони Північної півкулі. Якщо дивитися від півночі до півдня, у внутрішніх районах материка послідовність приблизно така: арктичні пустелі, тундра й лісотундра, тайга, мішані та широколисті ліси, лісостеп, степ, напівпустелі й пустелі, субтропічні вічнозелені ліси та чагарники, савани й рідколісся, вологі тропічні ліси.
У західній частині Євразії Атлантичний океан пом’якшує клімат, тому лісові зони просуваються значно північніше, ніж у східній. У центрі й на півдні материка відчувається сильна континентальність: тут з’являються широкі степи і величезні масиви пустель. На південному сході в умовах теплого й вологого клімату формуються густі вологі тропічні ліси.
Щоб порівняти природні зони Євразії, подивімося на узагальнювальну таблицю.
| Природна зона | Клімат (коротко) | Переважаючі рослини | Типові тварини | Де розташована в Євразії |
|---|---|---|---|---|
| Арктичні пустелі | Дуже холодний, мало опадів, лід і сніг більшу частину року | Поодинокі мохи й лишайники | Білий ведмідь, тюлень, полярна лисиця, моржі | Арктичні острови, узбережжя Північного Льодовитого океану |
| Тундра й лісотундра | Холодний, коротке літо, вічна мерзлота | Мохи, лишайники, карликова береза, чагарники | Північний олень, лемінг, полярна куріпка | Північ Росії та Сибіру, узбережжя Арктики |
| Тайга | Помірно холодний, тривала зима, коротке літо | Ялина, сосна, модрина, ялиця | Бурий ведмідь, рись, вовк, лось, білка | Від Скандинавії до Далекого Сходу, північні райони Євразії |
| Мішані та широколисті ліси | Помірний, м’якіші зими, більше опадів | Дуб, бук, береза, липа, клен | Кабан, козуля, лисиця, різні птахи | Центральна та Західна Європа, частина України, південь Східної Європи |
| Лісостеп і степ | Помірно континентальний, тепле літо, холодна зима | Ковила, типчак, полин, злаки | Гризуни, степові птахи, хижі птахи | Україна, Поволжя, Казахстан, Центральна Азія |
| Напівпустелі й пустелі | Сухий, спекотне літо, мало опадів | Полин, солянки, саксаул | Верблюд, джейран, ящірки, гризуни | Каракуми, Кизилкум, Гобі, Такла-Макан, Іранське нагір’я |
| Субтропіки, савани, тропічні ліси | М’який або жаркий, достатньо або дуже багато опадів | Вічнозелені чагарники, пальми, бамбук, тропічні дерева | Мавпи, великі котячі, тропічні птахи | Середземномор’я, Південна й Південно-Східна Азія |
Основні природні зони Євразії можна запам’ятати за таким списком:
- північні: арктичні пустелі, тундра, лісотундра;
- лісові: тайга, мішані та широколисті ліси;
- перехідні та сухі: лісостеп, степ, напівпустелі, пустелі;
- теплі: субтропічні вічнозелені ліси, савани, вологі тропічні ліси.
Північні природні зони: арктичні пустелі, тундра та лісотундра
Найпівнічніша природна зона Євразії — арктичні пустелі. Тут переважають крига й сніг, сильні вітри, дуже довга полярна ніч і коротке холодне літо. Опадів небагато, але температура настільки низька, що вода майже завжди залишається у твердому стані. Рослинний світ бідний: окремі види мохів і лишайників закріплюються на кам’янистих ділянках. У цих суворих умовах виживають тварини з густим хутром і шаром жиру: білі ведмеді, полярні лисиці, моржі, тюлені.
Південніше арктичних пустель розташована тундра. Це зона вічної мерзлоти, де ґрунт глибоко промерзає й відтаює тільки тонким верхнім шаром улітку. Літо тут коротке й прохолодне, зима тривала й вітряна. У тундрі поширені мохи, лишайники, карликові берези, полярні верби, ягоди — брусниця, журавлина, морошка. Тваринний світ теж небагатий, але добре пристосований до холоду: північні олені, лемінги, полярні куріпки, численні перелітні птахи. Люди в цій зоні традиційно займаються оленярством, полюванням, рибальством.
Між тундрою та лісами розміщується лісотундра — перехідна зона, де вже з’являються рідкісні групи низькорослих дерев серед тундрової рослинності. Тут можна побачити поодинокі ялини, сосни або берези, але суцільних лісових масивів ще немає. Лісотундра тягнеться вузькою смугою через північ Сибіру та північну частину Східної Європи.
Про цей регіон кажуть так: “Північні зони Євразії суворі, але саме вони тримають у собі гігантські запаси холоду і прісної води, від яких залежить клімат усієї планети”.
Лісові природні зони: тайга, мішані та широколисті ліси
Південніше лісотундри тягнеться тайга — найбільша лісова зона Євразії та один із найбільших лісів світу. Тайга — це переважно хвойні ліси помірного поясу, де переважають сосна, ялина, модрина, ялиця. Клімат тут помірно холодний: зими тривалі, зі стійким сніговим покривом, літо відносно коротке, але досить тепле. Такий клімат добре підходить хвойним деревам, які не скидають хвою на зиму й витримують сильні морози.
Тайга простягається широкою смугою від Скандинавії через північну частину Східної Європи, Західний і Східний Сибір до Далекого Сходу. У тайзі мешкають бурі ведмеді, рисі, вовки, лосі, білки, глухарі, сови — багато з цих тварин добре пристосовані до життя в лісах і до зимового холоду.
На південь від тайги клімат стає теплішим і вологішим, у лісах з’являється більше листяних порід, і формується зона мішаних лісів. Тут разом ростуть хвойні дерева (ялина, сосна) і листяні (береза, дуб, липа, клен, граб). Зими м’якші, літо тепле, опадів більше. Мішані ліси займають значні площі в Центральній та Східній Європі, на частині території Білорусі, півночі України, у деяких районах європейської частини Росії.
Ще південніше, там, де зими стають ще теплішими, а ґрунти більш родючими, формуються широколисті ліси. У цій зоні переважають теплолюбні листяні породи: дуб, бук, граб, клен, липа, каштан. Широколисті ліси колись покривали великі площі Центральної та Західної Європи, але значну частину їх вирубано під поля й міста.
Щоб легше запам’ятати відмінності між основними лісовими зонами Євразії, можна виділити кілька пунктів:
- Тайга — холодніша зона хвойних лісів із тривалими зимами, де переважають ялина, сосна, модрина.
- Мішані ліси — зона помірного клімату, де хвойні й листяні дерева ростуть разом.
- Широколисті ліси — тепліша зона, де домінують листяні дерева, а ґрунти особливо родючі.
У лісах Євразії зосереджені величезні запаси деревини, прісної води й кисню, вони відіграють важливу роль у кліматичній системі материка й у житті людей.
Лісостеп і степ: «хлібний пояс» Євразії
Далі на південь лісові масиви поступово розріджуються, між ними з’являються великі відкриті ділянки з трав’янистою рослинністю, і виникає лісостеп — перехідна зона між лісом і степом. Лісостеп характеризується чергуванням лісових масивів і степових ділянок, що створює мозаїку ландшафтів. Клімат тут помірно континентальний: тепле літо, досить холодна зима, опадів менше, ніж у лісах, але більше, ніж у степу. Ґрунти — дуже родючі: сірі лісові й чорноземи.
Лісостеп тягнеться від Середньодунайської низовини через територію України, частину Молдови, лісостепову смугу Росії до Західного Сибіру. Саме в лісостепу зосереджені одні з найкращих сільськогосподарських земель Євразії, де активно вирощують зернові, технічні культури, овочі.
Ще південніше природні ліси майже зникають, їх замінює широкий пояс степів. Степ — це зона з помірно посушливим кліматом, де випадає мало опадів, а літо довге й жарке. Головні рослини — злаки (ковила, типчак, тонконіг) і різні степові трави, коріння яких глибоко проникає в ґрунт і добре використовує запаси вологи. Ґрунти тут переважно чорноземні — одні з найродючіших у світі.
Степові простори Євразії охоплюють південь України, Причорномор’я, Поволжя, значну частину Казахстану, внутрішні рівнини Центральної Азії. Саме тому степи називають «хлібним поясом» материка: на їхніх землях вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, розвинене тваринництво. Водночас значна частина степів розорана, і це призвело до зникнення природних степових ландшафтів. Сьогодні їх фрагменти зберігаються у степових заповідниках і національних парках, наприклад в Україні, Казахстані та Росії.
Пустелі та напівпустелі Євразії
Якщо рухатися ще південніше або вглиб материка, степи змінюються напівпустелями та пустелями. Напівпустеля — це перехідна зона, де клімат уже більш посушливий, рослинність рідкісна, але ґрунт ще частково вкритий травами й чагарниками. Тут поширені полин, солянки, низькорослі кущі, які добре переносять нестачу води й солоність ґрунтів.
У справжніх пустелях Євразії опадів дуже мало, літо спекотне, а перепади між денною і нічною температурою можуть бути дуже різкими. Рослинність зріджена, ґрунт часто або піщаний, або глинистий, або кам’янистий. В Азії виділяють різні типи пустель: адир (лесова пустеля), такыр (глиниста пустеля з тріщинами), шор (солончакова пустеля, де ґрунт пересичений сіллю).
Найвідоміші пустелі Євразії — Каракуми і Кизилкум у Середній Азії, пустелі Іранського нагір’я, Такла-Макан у Західному Китаї, Гобі на кордоні Китаю й Монголії, яка частково належить до напівпустель.
Умови життя тут суворі, але й у пустелях існують рослини й тварини, добре пристосовані до нестачі вологи. Наприклад:
- саксаул і тамариск — кущі з глибоким корінням, яке дістає воду з глибини;
- верблюди — здатні довго обходитися без води, накопичують запаси жиру в горбах;
- джейрани — швидконогі антилопи, які долають великі відстані в пошуках корму;
- багато дрібних гризунів, ящірок і комах, що ведуть нічний спосіб життя.
Природні зони півдня Євразії: субтропіки, савани, тропічні ліси
На крайньому півдні Євразії, особливо в районі Середземномор’я та Південної Азії, формуються теплі природні зони. Одна з них — субтропічні вічнозелені ліси та чагарники. У субтропіках м’яка зима, тепле або спекотне літо, а опади розподіляються нерівномірно: у Середземномор’ї, наприклад, зима відносно волога, а літо сухе. Тут ростуть лавр, мирт, оливкові дерева, суничне дерево, цитрусові, різні вічнозелені чагарники.
Такі ландшафти типові для Середземномор’я (Іспанія, Італія, Греція, Туреччина), узбережжя Чорного моря, частини Кавказу. Це регіони з давньою історією землеробства: саме тут люди здавна вирощують виноград, оливки, фруктові дерева.
У тропічних і субтропічних широтах Південної Азії поширені савани й рідколісся. Вони відрізняються наявністю двох чітких сезонів — вологого й сухого. Протягом частини року йдуть рясні дощі, усе буяє зеленню, а в сухий сезон трава вигорає, багато річок міліють. Для саван характерні високі трави, поодинокі дерева — акації, баобаби, пальми. У цих зонах живуть великі травоїдні й хижаки, різноманітні птахи й рептилії.
Ще південніше, у районах Південно-Східної Азії, розташовані вологі тропічні ліси. Тут протягом усього року висока температура й багато опадів, тому рослинність надзвичайно густа. Ліси багатоярусні: під наметом високих дерев ростуть нижчі дерева, кущі, ліани, епіфіти, папороті. У таких лісах величезне біорізноманіття: мавпи (у тому числі орангутанги), леопарди, тигри, безліч птахів, комах, земноводних.
Побачити ці природні зони можна в багатьох країнах. Субтропіки — у Туреччині, Греції, Грузії, на узбережжі Чорного моря. Савани та рідколісся — у частині Індії, на півострові Індокитай. Вологі тропічні ліси — у Таїланді, В’єтнамі, Малайзії, Індонезії.
Чому природні зони Євразії не завжди йдуть «смугами»
На глобусі здається, що природні зони повинні розташовуватися рівними смугами, паралельно екватору. Але карта природних зон Євразії показує іншу картину: зони вигинаються, розширюються, звужуються, а іноді взагалі “з’їжджають” убік. Це і є порушення широтної зональності.
У теорії природні зони змінюються з півночі на південь послідовно, але в реальності на Євразію впливає ціла низка додаткових чинників. Атлантичний океан пом’якшує клімат на заході материка, тому там ліси розташовані значно північніше, ніж на сході на тих самих широтах. У центрі Євразії величезні простори суші віддалені від океанів, і тут формується різко континентальний клімат: дуже холодні зими й спекотні літа. Саме тому на широтах, де в Західній Європі ростуть ліси, у Центральній Азії лежать степи та пустелі.
Велику роль відіграють і гори — Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Тянь-Шань. Вони працюють як бар’єри для повітряних мас, затримують вологі вітри, змінюють розподіл опадів. На навітряних схилах формуються одні природні зони, на підвітряних — інші. Крім того, у горах проявляється висотна поясність: зі збільшенням висоти температура знижується, і природні зони змінюються так, ніби ви рухаєтеся з півдня на північ. Наприклад, у Гімалаях біля підніжжя можна побачити субтропічні ліси, вище — хвойні ліси, ще вище — гірські луки, а на найбільших висотах — майже «арктичні» умови з вічними снігами.
Людина і природні зони Євразії
Людина не просто спостерігає за природними зонами, а активно їх змінює. У лісостепу та степу розвинене землеробство, там розорані величезні площі під поля. У лісових зонах ведеться заготівля деревини, створюються міста й транспортні мережі. У пустелях та напівпустелях освоюють оазиси, будують зрошувальні канали, видобувають корисні копалини. У субтропіках і тропіках вирощують цитрусові, чай, рис, каучук, пальмову олію.
Разом із цим зростає навантаження на природу. У тайзі є проблема надмірної вирубки лісів і лісових пожеж. У степах і напівпустелях — опустелювання, вітрова ерозія ґрунтів, зникнення цілинних ділянок. У тропічних лісах — масова вирубка, яка руйнує середовище існування для тисяч видів рослин і тварин. У багатьох регіонах погіршується стан річок і озер, з’являються промислові викиди й сміття.
Щоб природні зони Євразії не залишилися тільки на фотографіях у підручниках, потрібне відповідальне ставлення до природи. Країни створюють заповідники й національні парки, обмежують господарську діяльність у найцінніших територіях, запроваджують правила екологічної безпеки. Кожна людина теж може зробити свій внесок: економно використовувати ресурси, не засмічувати довкілля, підтримувати природоохоронні ініціативи й дбайливо ставитися до будь-якого лісу, степу, річки чи моря.
Якщо навчитися «читати» карту природних зон Євразії, стає зрозуміло, наскільки тісно пов’язані клімат, ландшафти, рослини, тварини та діяльність людини. Коли бачиш цю картину цілком, природні зони перестають бути просто темою з підручника і перетворюються на живу мапу нашого спільного дому.
